Темнокоса дівчинка заховалася на березі Нілу. Вона вже кілька годин не зводить очей з кошика, який тримається на воді серед очерету. Час тягнеться неймовірно довго, але дівчинка чекає й чекає, намагаючись не звертати уваги на комах, які дзижчать навколо неї. У кошику лежить її маленький братик, і вона переживає за нього всім серцем. Та дівчинка розуміє, що батьки зробили правильно. Тільки так вони могли врятувати його життя.

 Ця дівчинка дуже смілива, і вже за мить ми побачимо наскільки. Та їй знадобиться не тільки сміливість, але й велика віра, яка вже росте в її маленькому серці. Завдяки цій вірі в майбутньому вона зможе пережити найбуремніший період в історії свого народу. Також ця віра допоможе їй, коли вона припуститься серйозної помилки. Хто ця дівчинка і чого ми можемо від неї навчитись?

 Біблія прямо не називає дівчинку по імені, але нам неважко здогадатися, хто вона. Це Міріам, найстарша дитина Амрама і Йохевед, євреїв, які були рабами в Єгипті (Числа 26:59). Її маленького братика згодом назвуть Мойсеєм. У Міріам є ще один брат, Аарон, якому три роки. Скільки років самій Міріам, ми не знаємо, але, скоріш за все, менше десяти.

 Міріам росла в нелегкий час. Єгиптяни зробили євреїв рабами і жорстоко гнобили їх. А все через те, що вбачали в них загрозу, адже єврейський народ ставав все численнішим і сильнішим. Згодом фараон наказав вбивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків. Однак дві вірні Богу жінки, Шіфра та Пуа, які приймали пологи в єврейок, не слухалися цього наказу, і Міріам, без сумніву, бачила їхню міцну віру (Вихід 1:8—22).

 Міріам також бачила віру своїх батьків. Коли в Амрама і Йохевед народилася третя дитина, гарненький хлопчик, вони сміливо переховували його три місяці. Вони не злякалися фараонового наказу (Євреїв 11:23). Але довго переховувати немовля було неможливо, і батьки зважилися на відчайдушний крок — залишити дитину на березі річки і сподіватись, що хтось знайде її, захистить і виховає. Лише уявіть, як багато і палко молилася Йохевед, коли плела кошик з папірусу, коли покривала його асфальтом і смолою та коли несла його до річки Ніл! Без сумніву, це вона попросила доньку заховатись неподалік і спостерігати, що буде далі (Вихід 2:1—4).

 Міріам чекає. І ось вона бачить кількох жінок. Це не прості єгиптянки. Це єгипетська принцеса зі своїми служницями прийшла купатися в річці Ніл. У Міріам стиснулося серце: «О ні, тільки не це! Дочка фараона ніколи не наважиться порушити наказ батька і врятувати життя єврейській дитині!» Цієї миті Міріам, мабуть, палко молиться до Бога.

 Принцеса першою помічає кошик. Вона наказує служниці принести його. Біблія розповідає: «Коли фараонова дочка відкрила кошик, то побачила мале дитя, яке плакало». Вона швидко здогадується, в чому річ — мати-єврейка намагається врятувати життя своїй дитині. Фараоновій дочці стає шкода цього гарного хлопчика (Вихід 2:5, 6). Помітивши це, Міріам розуміє: настав час діяти! Віра в Єгову допомагає дівчинці подолати страх, і вона підходить до жінок.

 Ми не знаємо, яке покарання могло загрожувати єврейській рабині за те, що вона наважилася підійти до єгипетської принцеси і заговорити з нею, але дівчинка про це не думає і сміливо питає принцесу: «Хочеш, я піду і знайду єврейку, яка зможе годувати дитину?» Яка ж влучна ідея, адже дочка фараона не змогла би сама годувати дитину! Вона розуміла, що буде мудріше, якщо дитя трошки підросте серед свого народу, а тоді вона забере його у царський дім, виховає як власного сина і дасть хорошу освіту. Напевно, Міріам не тямить себе від радості, коли чує у відповідь єдине слово: «Іди» (Вихід 2:7, 8).

 Міріам стрімголов біжить до своїх схвильованих батьків. Лише уявіть, в якому захваті вона розповідає мамі про те, що сталося! Йохевед розуміє, що це Єгова відповів на її молитви, і одразу ж йде з Міріам до дочки фараона. Мабуть, Йохевед з усіх сил намагалася приховати неймовірну радість і полегшення, коли принцеса сказала: «Візьми і годуй цю дитину, а я буду тобі платити» (Вихід 2:9).

 Того дня Міріам багато дізналася про свого Бога Єгову. Вона на власному досвіді переконалася, що Єгова дбає про своїх служителів і вислуховує їхні молитви. Також вона зрозуміла, що мужніми і вірними можуть бути не лише дорослі, але й діти. Єгова слухає молитви кожного свого вірного служителя (Псалом 65:2). Усім нам — молодим і старшим, чоловікам і жінкам — потрібно пам’ятати про це, коли на нашому шляху несподівано з’являються труднощі.

 Йохевед годувала та ніжно дбала про свою дитину, а Міріам їй допомагала. Можна лишень уявити, як сильно вона прив’язалася до братика, якому врятувала життя. Мабуть, вона вчила його говорити і не тямила себе від радості, коли він вперше вимовив Боже ім’я Єгова. Коли хлопчик підріс, його віддали дочці фараона і та назвала його Мойсеєм (Вихід 2:10). Без сумніву, розлука завдала невимовного болю усій сім’ї. Міріам, мабуть, дуже хотілося знати, якою людиною стане Мойсей, коли виросте. Чи не забуде він Єгову у царський сім’ї?

 З часом Міріам отримала відповіді на свої запитання. Як же вона гордилася, коли дізналась, що її брат захотів служити Богові, а не насолоджуватися життям у домі фараона! У 40 років Мойсей вирішив стати на захист свого народу. Він убив єгиптянина, який знущався над рабом-євреєм. Після цього, щоб врятувати своє життя, він втік з Єгипту (Вихід 2:11—15; Дії 7:23—29; Євреїв 11:24—26).

 Наступних 40 років Мойсей тихо жив у далекому краю Мідіян і пас овець (Вихід 3:1; Дії 7:29, 30). Весь цей час Міріам, напевно, нічого не чула про свого брата. Час минав. Становище ізраїльського народу ставало все гіршим і гіршим, та Міріам не здавалась і далі терпеливо чекала.

 Міріам було вже за 80, коли повернувся Мойсей. Бог послав його визволити ізраїльський народ. Його представником став рідний брат Аарон. Двоє братів пішли до фараона і попросили відпустити Божий народ. Без сумніву, Міріам дуже підтримувала братів, коли ті зіткнулися з серйозною трудністю. Справа в тому, що фараон вперто відмовлявся їх слухати і братам довелось не один раз до нього ходити. А в той час як попередження Єгова посилав на єгиптян одну кару за іншою. Вирішальною стала десята кара — в єгиптян померли усі сини-первістки. Лише тоді фараон відпустив ізраїльтян. Уявіть собі, з яким ентузіазмом Міріам допомагала людям покидати Єгипет під проводом Мойсея! (Вихід 4:14—16, 27—31; 7:1—12:51).

 Пізніше, коли ізраїльтяни опиняються в пастці між Червоним морем та єгипетською армією, Міріам стає свідком чогось дивовижного. Її брат Мойсей піднімає над морем палицю, і води розступаються. А коли жінка бачить, як брат веде народ по сухому морському дну, її віра в Єгову стає міцною, як скеля. Тепер вона знає, що для її Бога немає нічого неможливого — він може виконати будь-яку свою обіцянку! (Вихід 14:1—31).

 Коли ізраїльтяни безпечно перейшли море, а фараон і його військо загинули, у Міріам вже не було жодного сумніву, що Єгова найсильніший і жодна армія у світі йому не страшна. Врятовані люди були такі щасливі, що почали співати Єгові пісню. А Міріам очолила жіночий хор, який співав такі слова: «Співайте Єгові, бо він здобув славну перемогу. Коня й вершника він кинув у морську глибінь» (Вихід 15:20, 21; Псалом 136:15).

 Цей день запам’ятався Міріам на все життя. До того ж саме тоді біблійна розповідь називає її пророчицею. Міріам стала першою жінкою, котра отримала таку унікальну честь. Лише небагатьом жінкам було довірено таке служіння (Суддів 4:4; 2 Царів 22:14; Ісаї 8:3; Луки 2:36).

 Історія Міріам нагадує нам, що Єгова уважно спостерігає за нами. Він цінує наші найменші зусилля, нашу терпеливість і бажання вихваляти його. Усі ми, чоловіки й жінки, діти і дорослі, можемо виявляти віру в Єгову. Бог дуже радіє, коли бачить таку віру. Він ніколи не забуде того, що ми для нього робимо, і з радістю винагородить нас (Євреїв 6:10; 11:6). Тож наслідуймо Міріам і її міцну віру!

 Особливі завдання і видатне становище можуть стати випробуванням. Після того як ізраїльтяни звільнилися від єгипетського рабства, Міріам, очевидно, стала найвідомішою жінкою серед народу. Чи почала вона думати про себе забагато і стала гордою? (Прислів’я 16:18). На превеликий жаль, так.

 Через кілька місяців після виходу ізраїльтян з Єгипту до Мойсея прийшов тесть Їтро, а також дружина Ціппора з їхніми двома синами. Мойсей одружився з нею в Мідіяні, де прожив 40 років. Ціппора на якийсь час вернулася у Мідіян, мабуть, щоб погостювати у своїх батьків, а тепер батько привів її в ізраїльський табір (Вихід 18:1—5). Лише уявіть собі, як, мабуть, пожвавішав ізраїльський народ! Багато хто дуже хотів подивитися, як же виглядає дружина чоловіка, якого Бог вибрав вивести їх з Єгипту.

 Чи Міріам раділа поверненню Ціппори? Спочатку, може, й так. Та з часом вона загордилась і почала заздрити Ціппорі. Мабуть, вона бачила в ній суперницю і думала, що та претендує на її місце найвпливовішої у народі жінки. Тож Міріам та Аарон почали обмовляти дружину Мойсея за її спиною. І такі розмови, як це часто буває, ставали все негативнішими. Спочатку вони нарікали лише на Ціппору, бо вона була кушитянка a, а не ізраїльтянка. А потім почали нарікати вже на самого Мойсея. Вони казали: «Хіба Єгова говорив тільки через Мойсея? Хіба він не говорив також через нас?» (Числа 12:1, 2).

 Заздрість і гордість непомітно отруювали мислення Міріам та Аарона. Вони почали думати, що Єгова занадто звеличив Мойсея, і захотіли для себе більше влади і визнання. Чи Мойсей справді в чомусь був винен? Може, він зловживав владою і був честолюбним? Звичайно, у нього були недоліки. Але він точно не був гордим і не прагнув слави. Біблія каже: «Мойсей же був дуже смиренним... більше, ніж будь-яка інша людина на землі». Тож поведінці Міріам та Аарона не було виправдання. Вони перейшли межу дозволеного і забули, що «Єгова все це чув» (Числа 12:2, 3, прим.).

 Несподівано для них Єгова втрутився в ситуацію. Він наказав усім трьом, Мойсею, Аарону і Міріам, прийти до намету зборів. Величний стовп хмари, який представляв присутність Єгови, зійшов з неба і став біля входу в намет. І Єгова почав говорити. Він суворо докорив Міріам та Аарону і нагадав, що має з Мойсеєм особливі стосунки і що дуже йому довіряє. Єгова запитав їх: «Як ви не побоялися нарікати на Мойсея, мого слугу?» Міріам та Аарон затремтіли від страху. Єгова вважав, що, зневажаючи Мойсея, вони зневажали його самого (Числа 12:4—8).

 Міріам, очевидно, першою почала нарікати на Ціппору і настроїла проти неї Аарона. Саме тому Єгова покарав лише Міріам. Він вразив її страшною хворобою, проказою, і її шкіра «стала білою як сніг». Аарон відразу попросив пробачення у Мойсея і почав благати його заступитися за них перед Єговою, кажучи: «Ми вчинили це через свою глупоту». І смиренний Мойсей звернувся до Єгови: «О Боже, прошу тебе! Прошу тебе, зціли її!» (Числа 12:9—13). Те, як обоє братів благали за свою старшу сестру, показує, що вони дуже сильно її любили, незважаючи на всі її недоліки.

 Єгова виявив милосердя. Він побачив, що Міріам розкаялася, і зцілив її. Але наказав, щоб вона сім днів провела на карантині за межами табору. Як же принизливо було для Міріам на очах у багатьох людей покидати табір! Але віра в Єгову спонукала її послухатись. У серці вона твердо вірила, що її батько Єгова справедливий і карає її, тому що любить. Міріам сім довгих днів провела на самоті, а ізраїльський народ у той час не вирушав в дорогу, а чекав на неї. Щоб повернутись, їй теж потрібні були віра і смирення. Та Міріам все витримала (Числа 12:14, 15).

 Єгова повчає та виправляє тих, кого любить (Євреїв 12:5, 6). Він дуже любив Міріам, тому не міг дозволити, щоб гордість і далі росла в її серці. Звичайно, виправлення було неприємним, але воно врятувало їй життя. Вона смиренно прийняла виправлення і відновила дружбу з Єговою. Міріам дожила майже до кінця періоду мандрування ізраїльтян пустелею. Померла вона у Кадеші, у пустелі Цин, коли їй було близько 130 років b (Числа 20:1). Минуло багато століть, і Єгова показав, що все ще пам’ятає про вірне служіння Міріам. Через пророка Михея він нагадав ізраїльтянам: «Я ж вивів тебе з Єгипту, викупив з дому рабства і послав перед тобою Мойсея, Аарона й Міріам» (Михея 6:4).

 Історія Міріам може дуже багато нас навчити. Ми повинні захищати беззахисних і сміливо відстоювати те, що є правильним, як це робила Міріам, коли була дитиною (Якова 1:27). Як вона, ми повинні з радістю говорити іншим про Бога і його діла (Римлян 10:15). Ми не повинні дозволити, щоб заздрість і дух нарікання отруїли наше мислення (Прислів’я 14:30). І як Міріам, нам потрібно смиренно приймати виправлення від Єгови (Євреїв 12:5). Тоді наша віра буде така ж міцна, як у цієї вірної Богу жінки.