Перейти до матеріалу

ЗАПИТАННЯ МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ

Як мені ставитися до своїх помилок?

Як мені ставитися до своїх помилок?

 Що зробив би ти?

 Прочитай, що трапилося з Каріною, і уяви себе на її місці. Як би ти повівся в такій ситуації?

 Каріна: «По дорозі в коледж я їхала надто швидко. Мене зупинив поліцейський і виписав штраф. Мені було так прикро! Коли я розповіла про все мамі, вона сказала, що тато теж має знати про цю пригоду. Але мені так не хотілося розповідати про неї татові».

  Що зробив би ти?

  1.  Варіант А. Не казати нічого і сподіватись, що тато ніколи про це не дізнається.

  2.  Варіант Б. Розповісти татові про все, що сталося.

 У тебе може виникнути спокуса обрати варіант А. Зрештою, мама може й не спитати, чи ти підходив до тата і чи зізнався у всьому. Але все одно варто чесно розповідати про свої помилки — чи то про порушення правил дорожнього руху, чи то про щось інше. На це є серйозні причини.

 Три причини того, чому варто визнавати свої помилки

  1.  1. Робити так — правильно. Біблія встановлює такий принцип для християн: «В усьому бажаємо поводитися чесно» (Євреїв 13:18).

     «Я доклала багато зусиль, щоб стати чесною людиною і навчитися нести відповідальність за свої вчинки — зокрема відразу визнавати свої помилки» (Алексіс).

  2.  2. Люди охочіше прощають тих, хто визнає свої помилки. Біблія каже: «Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний» (Приповістей 28:13).

     «Щоб визнати помилку, потрібно мужності. Але так ти завойовуєш довіру людей. Вони бачать, що ти чесний. Зізнаючись у помилках, ти обертаєш щось погане на щось добре» (Річард).

  3.  3. Що найважливіше, це до вподоби Богу Єгові. У Біблії говориться: «Бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба» (Приповістей 3:32).

     «Допустившись серйозної помилки, я усвідомила, що треба піти і в усьому зізнатися. Єгова не буде мене благословляти, якщо я не робитиму так, як він каже» (Рейчел).

 А як повелася згадана вище Каріна? Вона намагалася приховати від тата, що їй виписали штраф. Але з часом правда виявилась. «Приблизно через рік,— розповідає Каріна,— тато переглянув страхові документи і помітив, що на моє ім’я було виписано штраф за перевищення швидкості. Я мала багато неприємностей. Навіть мама обурилася, що я її не послухалась!»

 Урок. Каріна каже: «Якщо приховуєш свої помилки, то тільки робиш собі гірше. Тобі все одно доведеться за них розплатитись, лише пізніше».

 Як вчитися на власних помилках?

 Помиляється кожен (Римлян 3:23; 1 Івана 1:8). Визнати свою помилку, причому відразу,— ознака смирення і зрілості.

 Наступний крок — вчитися на власних помилках. На жаль, дехто з молоді не використовує такої нагоди. Вони можуть почуватися так, як колись почувалась одна дівчина, на ім’я Поліна. Вона розповідає: «Я дуже знеохочувалась через свої помилки. У мене була низька самооцінка, тож помилки здавалися непосильним тягарем. Це дуже мене гнітило, і я вважала себе безнадійною».

 Чи в тебе бувають подібні почуття? Якщо так, то пам’ятай: зосереджуватися на колишніх помилках — це все одно що постійно дивитися у дзеркало заднього огляду, коли ти за кермом. Таке мислення призведе до того, що ти почуватимешся нікчемним і безпорадним перед труднощами.

 Чому б не мати більш розважний погляд?

 «Проаналізуй свої помилки і візьми з них урок, щоб більше їх не повторювати. Але не зосереджуйся на них, щоб не падати духом» (Елліот).

 «Я намагаюся розглядати кожну помилку як нагоду чогось навчитися. Я роздумую, в чому можу поліпшитись і як буде ліпше повестися у подібних ситуаціях в майбутньому. Такий підхід кращий, бо він допомагає мені ставати більш зрілою» (Віра).