A. ВСТУП (1:1—15)

• Павлові слова привітання; його апостольське служіння (1:1—7)

• Павло хоче відвідати одновірців у Римі (1:8—15)

Б. ПРАВЕДНІСТЬ МОЖНА ЗДОБУТИ ЗАВДЯКИ БОЖІЙ НЕЗАСЛУЖЕНІЙ ДОБРОТІ І ВІРІ В ІСУСА ХРИСТА (1:16—11:36)

• 1. Віра вкрай необхідна для спасіння (1:16, 17)

  • «Праведний буде жити завдяки своїй вірі» (1:16, 17)

• 2. Божий гнів виливається на всіляку безбожність і неправедність (1:18—32)

  • Людям немає виправдання за те, що вони не прославляють Бога, Творця (1:18—23)

  • Бог не стримував безбожних людей від нечистоти (1:24—27)

  • Наслідки того, що люди не визнають Бога (1:28—32)

• 3. Божий суд на юдеїв і греків (2:1—16)

  • Пересторога про те, щоб не судити інших; Бог судитиме всіх безсторонньо (2:1—11)

  • Ті, хто має закон, але не слухається, будуть суджені за законом (2:12, 13)

  • Люди з інших народів мають закон у собі — сумління (2:14—16)

• 4. Юдеї і Закон (2:17—3:8)

  • Той, хто заявляє, що дотримується Закону, але насправді порушує його, ганьбить Бога (2:17—24)

  • Справжнє обрізання не є чимось зовнішнім; справжній юдей має обрізане серце (2:25—29)

  • Юдеям були довірені Божі священні слова (3:1, 2)

  • «Бог правдивий, навіть якщо кожна людина буде неправдива» (3:3—8)

• 5. Божої праведності можна досягти незалежно від вимог закону (3:9—31)

  • Всі люди — і юдеї, і язичники — підвладні гріху (3:9—18)

  • Жодна людина не буде визнана праведною на підставі вчинків (3:19, 20)

  • Бог наділяє великим даром, тобто визнає праведними, усіляких людей, які вірять в Христа (3:21—28)

  • Бог не є Богом лише юдеїв, але і людей з інших народів (3:29—31)

• 6. Авраам визнаний праведним завдяки вірі ще до того, як був даний Закон (4:1—25)

  • Віра Авраама зарахувалася йому як праведність, коли він ще був необрізаний (4:1—12)

  • Обіцянка була дана Аврааму через праведність, яка походить від віри (4:13—15)

  • Тверда обіцянка, дана тим, хто має таку ж віру, як Авраам (4:16—25)

• 7. Примирення з Богом; смерть через Адама, життя через Христа (5:1—21)

  • Ті, хто визнані праведними на основі віри, мають мир з Богом, радість і надію (5:1—5)

  • Колишні грішники і вороги примирилися з Богом (5:6—11)

  • Через гріх Адама смерть поширилась на всіх і царює (5:12—14)

  • Божий дар через Христа послужив тому, що людей визнано праведними (5:15—17)

  • Замість гріха царює незаслужена доброта (5:18—21)

• 8. Нове життя завдяки хрещенню в Христа (6:1—23)

  • Ті, хто охрестився в Христа, охрестились в його смерть і мають надію воскреснути так само, як він (6:1—11)

  • Не дозволяйте гріху царювати у ваших тілах (6:12—14)

  • Раби гріха стають Божими рабами (6:15—23)

• 9. Закон досягнув своєї мети; виявлено те, що гріх несе смерть усім людям (7:1—25)

  • Приклад про звільнення від Закону (7:1—6)

  • Гріх виявився через Закон (7:7—12)

  • Боротьба з гріхом (7:13—25)

• 10. Ті, хто живе в єдності з Христом, мають праведне становище (8:1—39)

  • Ті, хто живе, керуючись духом, подобаються Богові та отримують життя і мир (8:1—11)

  • Божий дух свідчить про усиновлення (8:12—17)

  • Люди з нетерпінням чекають на виявлення Божих синів (8:18—21)

  • Створіння стогне та мучиться (8:22—25)

  • Дух просить Бога за святих (8:26, 27)

  • Бог скеровує свої діла на добро тим, хто любить його (8:28—30)

  • «Якщо Бог за нас, хто буде проти нас?» (8:31—34)

  • Ніщо не зможе відділити праведних від любові Бога (8:35—39)

• 11. Божа воля і тілесний Ізраїль (9:1—33)

  • Павло журиться за своїх родичів, ізраїльтян (9:1—5)

  • Справжнє потомство Авраама (9:6—13)

  • Божі рішення не залежать від бажання або зусиль людей (9:14—18)

  • Немудро засуджувати вибір, зроблений Богом, Гончарем (9:19—26)

  • Врятується лише останок тілесного Ізраїля (9:27—29)

  • Не виявивши віри, Ізраїль спіткнувся (9:30—33)

• 12. Як досягти праведності в очах Бога (10:1—21)

  • Христос — кінець Закону (10:1—4)

  • Праведність здобувається через віру; коли хтось звіщає привселюдно, це веде до спасіння (10:5—10)

  • І юдеї, і греки мають кликати ім’я Єгови, щоб спастися (10:11—13)

  • Послано проповідників, щоб люди чули, вірили і кликали ім’я Єгова (10:14, 15)

  • Тілесний Ізраїль не відгукнувся на добру новину не тому, що не мав нагод її прийняти, а тому, що не повірив (10:16—21)

• 13. За допомогою прикладу про оливку пояснено, як врятується весь Ізраїль (11:1—36)

  • Бог відкинув не весь тілесний Ізраїль (11:1—16)

  • Декотрі гілки оливки, тілесного Ізраїля, були відрізані через невірство, а гілки «дикої оливки», неізраїльтяни, були прищеплені (11:17—24)

  • Розкривається священна таємниця про те, як врятується весь духовний Ізраїль (11:25—32)

  • «О глибино Божого багатства, мудрості і знання!» (11:33—36)

В. ЯК БУТИ СПРАВЖНІМ ХРИСТИЯНИНОМ (12:1—15:13)

• 1. Поклоняйтесь Богу від усього серця і правильно ставтеся до одновірців та інших (12:1—21)

  • Віддайте свої тіла як жертву живу, святу, використовуючи свою здатність мислити (12:1, 2)

  • Християни мають різні дари, але є частинами одного тіла (12:3—8)

  • Виявляйте любов і пошану одновірцям; будьте ревними, витривалими і покірними у служінні Єгові (12:9—16)

  • «Завжди перемагай зло добром» (12:17—21)

• 2. Правдиві християни і держава (13:1—7)

  • Підкорення «тим, хто посідає вищу владу», адже вони виконують роль Божого слуги (13:1—4)

  • Віддавайте належне владі (13:5—7)

• 3. Виконуйте закон любові і залишайтесь пильними (13:8—14)

  • Не будьте винні нікому нічого, крім любові; любов є виконанням закону (13:8—10)

  • Поводьмося пристойно, як удень, і наслідуймо Ісуса (13:11—14)

• 4. Зберігаймо єдність; Боже Царство — це праведність, мир і радість (14:1—15:13)

  • Не судімо одне одного (14:1—12)

  • Не даваймо підстав для спотикання (14:13—18)

  • Будемо сприяти миру і всьому тому, що веде до взаємного зміцнення (14:19—23)

  • Наслідуймо приклад Христа, який не догоджав собі (15:1—6)

  • «Щиро приймайте одне одного»; народи прославлятимуть Бога (15:7—13)

Г. ПАВЛО ГОВОРИТЬ ПРО СВОЄ СЛУЖІННЯ В МИНУЛОМУ І ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ (15:14—29)

• Павло виконує святу працю, звіщаючи Божу добру новину (15:14—16)

• Павло описує своє служіння до цього часу (15:17—21)

• Оскільки поблизу немає території, де б Павло не проповідував, він планує піти в Іспанію і по дорозі відвідати Рим (15:22—24)

• Павло збирається вирушити до Єрусалима з пожертвами від братів у Македонії та Ахайї (15:25—29)

Д. КІНЦЕВІ НАСТАНОВИ І ВІТАННЯ (15:30—16:27)

• Павло просить християн у Римі молитися за нього (15:30—33)

• Павло представляє Фіву, служительку кенхрейського збору (16:1, 2)

• Павло поіменно передає вітання християнам у Римі (16:3—16)

• Пересторога про розбрат (16:17—19)

• Бог незабаром розчавить Сатану (16:20)

• Вітання від співпрацівників Павла (16:21—24)

• Нехай Богові — єдиному, хто має мудрість,— лине слава через Ісуса Христа (16:25—27)