Предмет для створення відтиску (зазвичай на глині або воску), яким засвідчували право власності, достовірність чогось або укладення угоди. Стародавні печатки робили зі шматка твердого матеріалу (каменя, слонової кості або дерева), на якому вирізьблювали літери або малюнок у дзеркальному відображенні. Слово «печатка» використовується в переносному значенні стосовно чогось, що позначене як достовірне чи належне комусь, або ж чогось захованого чи таємного (Вх 28:11; Не 9:38; Об 5:1; 9:4).