Чи Біблія суперечить сама собі?
Розділ 7
Чи Біблія суперечить сама собі?
Часто можна почути закид, ніби Біблія суперечить сама собі. Зазвичай ті, хто так говорить, не читали Біблію, вони лише повторюють чиїсь слова. Однак деяким людям здається, що вони знайшли в Біблії справжні суперечності, і це їх непокоїть.
1, 2. (Разом зі вступом). а) Який закид проти Біблії можна часто почути? б) Що слід пам’ятати, порівнюючи різні біблійні уривки? в) Чому різні люди інколи по-різному описують в Біблії одну й ту саму подію?
ЯКЩО Біблія справді Боже Слово, її зміст повинен відзначатися послідовністю і не бути суперечливим. Чому ж тоді деякі уривки на перший погляд суперечать іншим? Слід взяти до уваги, що, хоча Біблія є Словом Бога, вона писалася багатьма людьми протягом декількох століть. Усі ті люди були різного походження, писали різними стилями та мали різні здібності, і це, звичайно, позначилось на результаті їхньої праці.
2 Крім того, коли якусь подію описує кілька осіб, то хтось з них може включити подробиці, які пропустить інший. До того ж різні люди розкривають одну й ту саму тему по-різному. Один, наприклад, описує події в хронологічному порядку, а інший дотримується інакшого принципу. У цьому розділі ми розглянемо певні біблійні уривки, котрі дехто вважає суперечливими, і побачимо, як їх можна узгодити, взявши до уваги сказане вище.
Безсторонні свідки
3, 4. Яка позірна розбіжність існує між оповідями з книг Матвія і Луки про сотника, в якого захворів слуга, і як їх можна узгодити?
3 Деякі «суперечності» виникають тоді, коли один і той же випадок описано в Біблії кілька разів. Наприклад, в Матвія 8:5 сказано, що, коли Ісус прийшов у Капернаум, «наблизився до нього сотник, благаючи» Ісуса зцілити слугу. Однак в Луки 7:3 говориться, що цей сотник «послав юдейських старійшин, аби вони попросили його [Ісуса] прийти і врятувати життя цьому рабу». Тож хто звертався до Ісуса — сотник чи послані ним юдейські старійшини?
4 Відповідь очевидна: сотник послав до Ісуса юдейських старійшин. Чому ж тоді Матвій каже, що цей чоловік сам благав Ісуса? Тому що сотник звертався до Ісуса через старійшин, які говорили від його імені.
5. Чому в Біблії сказано, що храм побудував Соломон, хоча насправді роботу виконували інші?
5 Щоб ліпше це зрозуміти, розгляньмо приклад з 2 Хронік 3:1. Там сказано: «Зачав Соломон будувати Господній дім в Єрусалимі». Трохи пізніше говориться: «Закінчив Соломон дім Господній» (2 Хронік 7:11). Чи дійсно Соломон власноруч побудував храм? Звичайно, що ні. У будівництві брала участь велика кількість майстрів та робітників. А Соломон був організатором усієї праці, тим, хто відповідав за неї. Тому Біблія говорить, що храм побудував він. Подібно до цього, в Євангелії від Матвія сказано, що до Ісуса звернувся сотник, а в Луки уточнюється, що він звернувся до нього через юдейських старійшин.
6, 7. Як узгодити дві євангельські оповіді про прохання Зеведеєвих синів?
6 Ось ще один подібний приклад. В Матвія 20:20, 21 написано: «Мати Зеведеєвих синів підійшла до Ісуса зі своїми синами і почала вклонятися йому та чогось просити». Вона просила Ісуса про те, щоб її сини зайняли найвидатніші становища в його Царстві, коли він почне правити. Про цю ж подію в Євангелії від Марка сказано: «Підійшли до нього [Ісуса] Яків та Іван — два сини Зеведея — і сказали: «Учителю, зроби для нас, що попросимо» (Марка 10:35—37). Тож хто звернувся з проханням до Ісуса — сини Зеведея чи їхня мати?
7 Зрозуміло, що з проханням звернулося двоє синів Зеведея, як і стверджує Марко. Але вони зробили це через свою матір. Вона говорила за них. Підтвердження цього можна знайти в книзі Матвія. Там розповідається про реакцію інших апостолів, які, дізнавшись, що́ зробила мати Зеведеєвих синів, обурилися не на неї, а «на тих двох братів» (Матвія 20:24).
8. Чи можливо, щоб два незалежні описи тієї ж самої події відрізнялись один від одного і водночас були правдиві?
8 Чи ви коли-небудь чули, як двоє людей описують подію, свідками якої вони були? Якщо так, то чи звернули ви увагу, що кожен згадував ті подробиці, які справили на нього особливе враження? Можливо, хтось пропускав деталі, про які повідомляв інший. Однак вони обидва говорили правду. Щось подібне відбувалося, коли різні люди описували події з життя Ісуса в чотирьох Євангеліях або інші історичні події в Біблії. Кожен подавав правдиву інформацію, навіть якщо один згадував ті подробиці, які пропускав інший. Розглянувши всі розповіді, можна ліпше зрозуміти описані події. Такі відмінності підтверджують, що біблійні оповіді складались незалежно одна від одної. А їхня узгодженість щодо головного змісту доводить, що вони правдиві.
Беріть до уваги контекст
9, 10. Як контекст допомагає нам зрозуміти, звідки Каїн взяв собі дружину?
9 Часто, коли нам здається, що ми знайшли якусь суперечність, достатньо подивитись на контекст. Візьмімо, наприклад, питання про дружину Каїна, яке нерідко ставлять люди. У Буття 4:1, 2 написано: «Породила [Єва] Каїна, і сказала: «Набула чоловіка від Господа». А далі вона породила брата йому Авеля». Як відомо, Каїн убив Авеля. Після цього сказано, що він мав дружину і дітей (Буття 4:17). Якщо в Адама і Єви було тільки двоє синів, то звідки Каїн взяв собі дружину?
10 Відповідь неважко знайти. Візьмімо до уваги факт, що Адам і Єва мали більше ніж двох дітей. Контекст показує, що в них була велика сім’я. У Буття 5:3 ми читаємо, що Адам став батьком ще одного сина, на ім’я Сиф, а в наступному вірші сказано: «І породив він синів і дочок» (Буття 5:4). Тож Каїн міг одружитись з однією зі своїх сестер або навіть племінниць. Тоді, на зорі людської історії, коли люди ще були близькі до досконалості, такий шлюб, очевидно, не становив небезпеки для майбутніх дітей, як це є сьогодні.
11. Що декому здається суперечністю в словах Якова й апостола Павла?
11 Контекст також допомагає нам зрозуміти те, що декому здається суперечністю в словах апостола Павла і Якова. В Ефесян 2:8, 9 Павло каже, що християни рятуються вірою, а не вчинками. Там написано: «Ви були врятовані завдяки вірі... не завдяки вчинкам». Натомість Яків наголошує важливість учинків. Він пише: «Як тіло без духу мертве, так і віра без учинків мертва» (Якова 2:26). Як узгодити ці два твердження?
12, 13. Як слова Якова доповнюють слова апостола Павла, а не суперечать їм?
12 Взявши до уваги контекст Павлових слів, ми побачимо, що одне твердження доповнює інше. Апостол Павло говорить про намагання юдеїв виконувати Мойсеїв закон. Вони вважали, що скрупульозне дотримання Закону зробить їх праведними. Павло показав, що це неможливо. Оскільки ми народились з успадкованою гріховністю, то ніколи не зможемо завдяки вчинкам стати праведними, а отже, заслужити спасіння. Врятуватись ми можемо лише завдяки вірі у викупну жертву Ісуса (Римлян 5:18).
13 Яків же робить важливе доповнення, що віра сама по собі не має цінності, якщо не підкріплена ділами. Людина, яка заявляє, що вірить в Ісуса, повинна довести це своїми вчинками. Безплідна віра — це мертва віра, і вона не веде до спасіння.
14. В яких біблійних віршах Павло показує, що повністю погоджується з тим, що віру потрібно виявляти вчинками?
14 Апостол Павло повністю погоджувався з цим. Він часто говорив, якими вчинками християни повинні виявляти свою віру. Наприклад, християнам у Римі він написав: «Коли людина вірить серцем, це веде до праведності, а коли свою віру визнає прилюдно устами, це веде до спасіння». Прилюдно визнавати свою віру, тобто ділитися нею з іншими, необхідно для спасіння. (Римлян 10:10; дивіться також 1 Коринфян 15:58; Ефесян 5:15, 21—33; 6:15; 1 Тимофія 4:16; 2 Тимофія 4:5; Євреїв 10:23—25). Однак право на вічне життя християнин не може заслужити ані якимись вчинками, ані намаганнями дотримуватись Мойсеєвого Закону. Це «дар від Бога» тим, хто виявляє віру (Римлян 6:23; Івана 3:16).
Різні аспекти
15, 16. Як і Мойсей, і Ісус Навин могли говорити правду, коли один стверджував, що східний берег Йордану був «по сім боці», а другий казав, що «по тім боці»?
15 Іноді різні люди, які описували в Біблії одну й ту саму подію, робили це з різних поглядів і будували свою розповідь по-різному. Якщо брати до уваги такі відмінності, то неважко пояснити уривки, які здаються суперечливими. Один з прикладів міститься в книзі Числа 35:14 (Кул.), де Мойсей говорить, що земля на східному березі Йордану була «по сім боці» річки. У той же час про цю ж землю Ісус Навин говорить, що вона була «по тім боці» річки (Ісуса Навина 22:4, Кул.). Яке з цих тверджень правдиве?
16 По суті, вони обидва правдиві. Згідно з книгою Числа, ізраїльтяни тоді ще не перетнули Йордан і не ввійшли до Обітованої землі, тому для них східний берег Йордану був «сим боком». Однак Ісус Навин уже перейшов Йордан і перебував на західному березі річки, в Ханаанському краї. Тож для нього східний берег був «тим боком».
17. а) Яку суперечність дехто вбачає в перших двох розділах Буття? б) Як можна пояснити таку розбіжність?
17 Крім того, комусь може здаватись, що в тексті Біблії є суперечності, через те як побудовано розповідь. У Буття 1:24—26 говориться, що тварини були створені раніше, ніж людина. Однак, прочитавши Буття 2:7, 19, 20, можна подумати, що людина була створена раніше, ніж тварини. Чому така розбіжність? Тому що ці два уривки описують створення у двох різних аспектах. Перший розповідає про створення неба і землі та всього, що на них (Буття 1:1—2:4). Другий зосереджується на створенні людини та її гріхопадінні (Буття 2:5—4:26).
18. Як пояснити, чому в початкових розділах книги Буття подаються дві різні на перший погляд розповіді про створення?
18 Перша розповідь побудована в хронологічному порядку і послідовно описує шість «днів». У другій — події викладаються з урахуванням тематичної важливості. Після короткого вступу вона прямо переходить до створення Адама, оскільки далі йтиметься саме про нього та його сім’ю (Буття 2:7). У міру необхідності вводиться інша інформація. Ми дізнаємось, що Адам після його створення мав жити в Еденському саду. Тож тепер згадується, що Бог насадив цей сад (Буття 2:8, 9, 15). Потім Єгова сказав Адаму дати імена «всій польовій звірині, і всьому птаству небесному». Отже в цьому місці доречно було згадати, що «вчинив Господь Бог із землі» усіх тих істот, хоча їхнє створення почалося задовго до появи Адама (Буття 2:19; 1:20, 24, 26).
Читайте уважно
19. Що може спантеличувати в біблійній розповіді про завоювання Єрусалима?
19 Іноді, коли здається, що ми знайшли якусь суперечність, необхідно лише уважно читати і обмірковувати прочитане. Саме такий підхід можна застосувати, розглядаючи історію про завоювання Єрусалима ізраїльтянами. Єрусалим був серед міст, які належали до спадщини Веніяминового племені. Однак члени цього племені не змогли здобути міста (Ісуса Навина 18:28; Суддів 1:21). Біблія також говорить, що Єрусалим не змогло завоювати і плем’я Юди,— так, наче він належав до його спадку. Згодом плем’я Юди підкорило місто, спаливши його (Ісуса Навина 15:63; Суддів 1:8). Проте, згідно з Біблією, через сотні років Давид також захопив Єрусалим (2 Самуїла 5:5—9).
20, 21. Якщо уважно дослідити всі факти, то якою була історія завоювання Єрусалима євреями?
20 На перший погляд усе це здається заплутаним, але насправді тут немає жодних суперечностей. Межа між наділами Веніямина і Юди проходила вздовж долини Гіннома, якраз через стародавній Єрусалим. Місто, яке пізніше назвали Давидовим Містом, фактично лежало на території Веніяминового племені, як і говориться в Ісуса Навина 18:28. Але, очевидно, євусейське місто Єрусалим частково лежало і в долині Гіннома, отже воно заходило на територію Юдиного племені, тому члени цього племені також мали воювати з ханаанеянами, які жили там.
21 Плем’я Веніямина не змогло підкорити Єрусалим. А племені Юди вдалося завоювати місто, і воно було спалене (Суддів 1:8, 9). Та, очевидно, військо Юди пішло далі, і деякі з колишніх мешканців міста знову заволоділи ним. Потім воно стало вогнищем опору, з яким не могло впоратись ані плем’я Юди, ані плем’я Веніямина. Тож євусеяни залишалися в Єрусалимі доти, доки Давид не завоював його через кількасот років.
22, 23. Хто ніс Ісусів стовп мук до місця страти?
22 Інший приклад міститься в Євангеліях. Ось що розповідається в Євангелії від Івана про те, як Ісуса вели на страту: «Несучи свій стовп мук, він прийшов на місце» (Івана 19:17). Проте в книзі Луки говориться: «Дорогою, ведучи Ісуса від Пилата, вони схопили одного киренянина, на ім’я Симон, який ішов зі села, і поклали стовп мук на нього, щоб він ніс його за Ісусом» (Луки 23:26). Хто ж ніс знаряддя страти Ісуса — сам Ісус чи Симон?
23 Спочатку Ісус, очевидно, сам ніс свій стовп мук, як і говорить Іван. А потім, за словами Матвія, Марка і Луки, решту дороги до місця страти нести стовп змусили киренянина Симона.
Доказ безсторонності
24. Чому нас не дивує, що Біблія містить уривки, котрі здаються суперечливими, і який висновок нам не слід робити?
24 Щоправда, в Біблії є уривки, які здаються суперечливими і які важко пояснити. Однак не слід відразу робити висновок, що це справжні суперечності. Часто нам просто бракує інформації. Біблія дає знання, яких достатньо, щоб задовольнити нашу потребу в духовному. Але якби Біблія описувала кожну подробицю всіх згаданих у ній подій, то замість невеликої, зручної в користуванні книжки ми мали б величезну, громіздку бібліотеку.
25. Що сказав Іван стосовно інформації про служіння Ісуса і як це допомагає нам зрозуміти, чому Біблія не подає всіх подробиць кожної події?
25 Говорячи про служіння Ісуса, апостол Іван вдався до виправданого перебільшення: «Ісус робив ще багато чого іншого, і якби все детально описати, то, думаю, весь світ не вмістив би написаних сувоїв» (Івана 21:25). Тим більш було б неможливо записати всі подробиці довгої історії Божого народу від патріархів до християнського збору I століття.
26. У чому можна бути впевненими, розглядаючи інформацію, поміщену в Біблії?
26 Без сумніву, Біблія є неперевершеним взірцем лаконічності. Ця книга містить достатньо інформації, щоб ми могли зрозуміти, що вона не просто плід людської праці. Будь-які відмінності підтверджують, що люди, котрі писали Біблію, були справді безсторонніми свідками. З іншого боку, її дивовижна узгодженість — про яку піде мова в одному з наступних розділів — яскраво свідчить, що Біблія походить від Бога. Вона є словом Бога, а не людини.
[Запитання для вивчення]
[Вставка на сторінці 89]
Позірні розбіжності в Біблії доводять, що люди, які її писали, були справді безсторонніми свідками.
[Вставка на сторінці 91]
Часто контекст допомагає пояснити гадані суперечності.
[Рамка на сторінці 93]
Розбіжності — це не обов’язково суперечності
Теолог Кеннет Канцер показав, як дві розповіді про одну і ту саму подію можуть здаватись суперечливими, однак бути правдивими. Він написав: «Якийсь час тому загинула мати нашого близького друга. Про її смерть ми вперше почули від іншого спільного друга, якому можна було довіряти. Він розповів, що ця жінка стояла на розі вулиці і чекала на свій автобус. Раптом її збив інший автобус, і через кілька хвилин вона померла від серйозних травм».
Але незабаром Кеннет Канцер почув зовсім іншу історію. Він говорить: «Від онука цієї жінки ми довідались, що вона їхала в машині, яка потрапила в аварію, жінку викинуло з машини, і вона відразу померла. Хлопець говорив переконано.
Значно пізніше... ми спробували узгодити ці дві історії. З’ясувалося, що, коли бабуся чекала автобуса, її збив інший автобус, і вона отримала важкі травми. Водій якоїсь машини підібрав її та швидко повіз до лікарні. Але через поспіх автомобіль, який віз жінку, зіткнувся з іншим. Її викинуло з машини, і вона відразу померла».
Тож дві версії однієї й тієї ж події можуть бути правдивими, навіть коли здається, що вони не узгоджуються між собою. Щось подібне можна сказати і про опис подій у Біблії. Окремі свідки незалежно один від одного можуть наводити різні подробиці якоїсь події. Однак їхні розповіді не суперечливі, вони доповнюють одна одну. Взявши до уваги подробиці з усіх розповідей, ми ліпше зрозуміємо, що відбувалось.
