Никодим. Лише Іван згадує, що Никодим разом з Йосипом з Ариматеї готував Ісусове тіло до поховання. (Див. коментар до Ів 3:1.)

Никодим. Він був фарисеєм і начальником юдеїв, тобто членом Синедріону. (Див. глосарій, «Синедріон».) Ім’я Никодим, яке означає «завойовник народу», було поширеним серед греків, і деякі юдеї теж мали таке ім’я. Никодим згадується лише в Євангелії від Івана (Ів 3:4, 9; 7:50; 19:39); в Ів 3:10 Ісус називає його «вчителем Ізраїля». (Див. коментар до Ів 19:39.)

Боже Царство. У Євангелії від Марка цей вислів вживається 14 разів. Матвій використовує його лише 4 рази (Мт 12:28; 19:24; 21:31, 43), але він приблизно 30 разів вживає подібний вислів «небесне Царство». (Пор. Мр 10:23 з Мт 19:23, 24.) Царство було основною темою проповідування Ісуса (Лк 4:43). У чотирьох Євангеліях міститься понад 100 згадок про Царство, більшість з яких — це Ісусові слова. (Див. коментарі до Мт 3:2; 4:17; 25:34.)

Народиться знову. Ісус пояснив Никодиму, що людина може побачити Боже Царство, тільки якщо народиться вдруге. Як видно з відповіді Никодима у вірші 4, він подумав, що людина повинна народитися вдруге буквально. Однак далі Ісус пояснив, що народитися вдруге означає «народит[ися] від... духу» (Ів 3:5). Ті, хто мав «стати Божими дітьми», народились «не від людських батьків, не за тілесним бажанням, тобто за бажанням батьків, а за волею Бога» (Ів 1:12, 13). Подібні вислови вживаються в 1Пт 1:3, 23. Хоча у більшості перекладів Біблії вживається вислів «народитися знову», ряд перекладів містить вислів «народитися згори», який є одним з можливих варіантів, адже вжите в оригіналі грецьке слово а́нотен здебільшого означає «згори» (Ів 3:31; 19:11; Як 1:17; 3:15, 17). Обидва варіанти передають думку про те, що кожен, хто увійде в Царство, має бути народжений вдруге, тобто «від Бога» або, іншими словами, згори (1Ів 3:9). Однак з огляду на те, що відповів Никодим, згадане тут грецьке слово також означає «знову; наново».

Боже Царство. В Євангелії від Івана цей вислів трапляється лише двічі (Ів 3:5; див. коментарі до Мт 3:2; Мр 1:15).

Царство небесне. Грецький відповідник цього вислову приблизно 30 разів вживається в Євангелії від Матвія і не вживається в інших Євангеліях. Марко і Лука використовують схожий вислів, «Боже Царство». З цього видно, що «Боже Царство» встановлене в духовних небесах і править звідти (Мт 21:43; Мр 1:15; Лк 4:43; Дн 2:44; 2Тм 4:18).

Народиться від води й духу. Никодим, очевидно, добре знав про хрещення, яке здійснював Іван Хреститель (Мр 1:4—8; Лк 3:16; Ів 1:31—34). Тож, коли Ісус говорив про воду, цей чоловік, безумовно, розумів, що йдеться про воду, в якій хрестилися люди. Никодим також добре знав, як у Єврейських Писаннях вживався вислів «Божий дух», тобто Божа діюча сила (Бт 41:38; Вх 31:3; Чс 11:17; Сд 3:10; 1См 10:6; Іс 63:11). Тому, коли Ісус використав слово «дух», Никодим міг зрозуміти, що йдеться про святий дух. Те, що Ісус хотів пояснити Никодиму, можна зрозуміти на прикладі Ісусового хрещення. Коли Ісус охрестився у воді, на нього зійшов святий дух. Таким чином Ісус «народи[в]ся від води й духу» (Мт 3:16, 17; Лк 3:21, 22). В той момент Бог проголосив, що Ісус є його Сином, очевидно, маючи на увазі, що Ісус народився як помазаний духом Божий син, який має право повернутися на небо. Учні Христа, які «народ[жують]ся від води», відкидають колишній спосіб життя, розкаюються у своїх гріхах і охрещуються у воді. А ті учні, які народжуються «від води й духу», мають можливість стати синами Бога та отримують обіцянку жити на небі і правити в Божому Царстві (Лк 22:30; Рм 8:14—17, 23; Тит 3:5; Єв 6:4, 5).

Духу. Або «діючої сили». Грецьке слово пне́ума тут стосується Божої діючої сили. (Див. глосарій.)

Народжене від тіла є тілесним. У цьому вірші грецьке слово саркс («тіло») вказує на живу тілесну істоту, на людину з усіма її обмеженнями. (Див. коментар до Ів 17:2.)

Духовним. Очевидно, йдеться про народжених духом синів Бога, тобто християн, помазаних Божим духом.

Усіма людьми. Або «усім людством». Букв. «усім тілом». Цей вислів також трапляється в Лк 3:6, в цитаті з Іс 40:5, де вживається єврейський вислів з тим самим значенням. (Пор. коментар до Ів 1:14.)

Вітер... духу. Грецьке слово пне́ума, яке зазвичай перекладається як «дух», у цьому вірші трапляється двічі. Перша згадка — єдиний випадок у Грецьких Писаннях, коли це слово передане як «вітер». Єврейський відповідник, слово ру́ах, перекладається як «вітер» близько 100 разів (Бт 8:1; Вх 10:13; 1Цр 18:45; Йв 21:18; Зх 2:6; див. глосарій, «Дух»). Обидва слова переважно вказують на те, що невидиме для людського ока і свідчить про існування якоїсь дієвої сили. Ісус хоче навчити глибокої духовної істини. В кінці вірша слово пне́ума вжито у вислові з кожним, хто народжений від духу, тобто народжений Божим святим духом, або діючою силою. (Див. коментар до Ів 3:5.) Ісус сказав Никодиму, що народження від духу можна проілюструвати на прикладі того, як дме вітер. Никодим міг чути, відчувати вітер і бачити результати його впливу, але не міг знати, звідки і куди він дме. Ті, хто не має духовного розуміння, не можуть збагнути, як Єгова за допомогою свого святого духу робить так, щоб людина народилася знову; вони також не можуть зрозуміти, яке чудове майбутнє чекає таку людину.

Духу. Або «діючої сили». Грецьке слово пне́ума тут стосується Божої діючої сили. (Див. глосарій.)

Сина людського. Див. коментар до Мт 8:20.

Син... людський. Або «Син людини». Цей вислів вживається в Євангеліях близько 80 разів. Так Ісус називає самого себе, очевидно, для того щоб підкреслити, що він дійсно був людиною, народженою від жінки, і що був подібним до Адама, завдяки чому міг викупити людство від гріха і смерті (Рм 5:12, 14, 15). Вислів «Син людський» також показує, що Ісус є Месією, тобто Христом (Дн 7:13, 14; див. глосарій).

Так має бути піднесений Син людський. Тут Ісус порівнює свою страту на стовпі з тим, як Мойсей прикріпив до стовпа мідного змія у пустелі. Для того щоб залишитися живими, ізраїльтяни, яких кусали отруйні змії, мали дивитися на мідного змія, зробленого Мойсеєм. Так само грішні люди, які прагнуть отримати вічне життя, повинні «пильно придивля[т]ись» до Ісуса, тобто виявляти віру в нього (Чс 21:4—9; Єв 12:2). Багато людей дивились на Ісуса, страченого на стовпі, як на злочинця і грішника; згідно з Мойсеєвим законом, той, хто висів на стовпі, вважався проклятим (Пв 21:22, 23). Цитуючи цей уривок із Закону, Павло пояснив, що Ісус мав бути страчений на стовпі, щоб звільнити юдеїв «від прокляття Закону», ставши «прокляттям замість [них]» (Гл 3:13; 1Пт 2:24).

Любить. Перший випадок вживання грецького дієслова аґапа́о («любити») в Євангелії від Івана. Це грецьке дієслово і споріднений іменник аґа́пе («любов») трапляються в цьому Євангелії 44 рази — частіше, ніж у трьох інших Євангеліях разом взятих. У Біблії слова аґапа́о і аґа́пе часто передають думку про безкорисливу любов, яка ґрунтується на принципах. Це видно з того, як дієслово аґапа́о вжито у цьому вірші: тут сказано, що Бог любить світ, тобто людство, яке потребує визволення від гріха (Ів 1:29). Іменник аґа́пе вживається у 1Ів 4:8, де Іван каже, що «Бог є любов». Любов (аґа́пе) згадується першою серед граней «плоду духу» (Гл 5:22), і про неї детально говориться у 1Кр 13:4—7. З того, як це слово вживається у Біблії, видно, що часто любов — це не просто спонтанна симпатія до іншої людини. В багатьох контекстах це слово має ширше значення; таку любов виявляють обдумано і свідомо (Мт 5:44; Еф 5:25). Тому любов, яку розвивають християни, ґрунтується на принципах, почутті обов’язку та правилах пристойності. Все ж вона не позбавлена теплих почуттів (1Пт 1:22). Це видно з того, як Іван говорить про любов у своєму Євангелії. Коли Іван пише: «Батько любить Сина» (Ів 3:35), він використовує форму дієслова аґапа́о, а коли він наводить Ісусові слова про ті самі стосунки з Батьком, то використовує форму грецького дієслова філе́о («відчувати прив’язаність») (Ів 5:20).

Світ. У грецькій нерелігійній літературі, а також у Біблії грецьке слово ко́смос часто стосується людства. (Див. коментар до Ів 1:10.) В цьому вірші слово ко́смос вказує на все людство, яке, згідно з Ів 1:29, є винним у «гріху», тобто гріху, успадкованому від Адама.

Єдинородного Сина. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; єдиний представник або член якоїсь групи чи роду; унікальний». У своїх книгах апостол Іван вживає це слово тільки щодо Ісуса (Ів 1:14; 3:18; 1Ів 4:9; див. коментар до Ів 1:14). Синами названі й інші духовні істоти, яких створив Бог, однак лише Ісуса названо «єдинородним Сином» (Бт 6:2, 4; Йв 1:6; 2:1; 38:4—7). Ісус, Первісток, був створений безпосередньо Батьком і тим відрізнявся від усіх інших Божих синів. Вони були створені, або народжені, Єговою через цього Первістка. Грецьке слово моноґене́с вживається в подібному значенні, коли Павло каже, що Ісак був «єдинородним сином» Авраама (Єв 11:17). Хоча в Авраама народився Ізмаїл від Агар і кілька синів від Кетури (Бт 16:15; 25:1, 2; 1Хр 1:28, 32), Ісак був його «єдинородним сином» в особливому значенні. Він — єдиний син Авраама, який народився згідно з Божою обіцянкою, і єдиний син Сарри (Бт 17:16—19).

Виявляє, що вірить у нього. Букв. «вірить у нього». Тут вжито грецьке дієслово пісте́уо (споріднене з іменником пı́стіс, який зазвичай перекладається як «віра»), основне значення якого — «вірити». Однак це слово може мати різні відтінки значення, залежно від контексту і граматичної конструкції речення. Часто воно означає більше, ніж просто вірити чи визнавати, що хтось існує (Як 2:19). Воно передає думку про віру і довір’я, які спонукують до послуху. В Ів 3:16 дієслово пісте́уо вживається разом з прийменником ейс («у»). Про цей грецький вислів один вчений говорить: «У такій конструкції слово “віра” передає думку про дії, про щось, що люди роблять, тобто про вияв віри у когось» (Kaufman P. L. An Introductory Grammar of New Testament Greek. 1982. P. 46). Ісус, очевидно, мав на увазі людину, яка доводить свою віру не одним вчинком, а способом життя. В Ів 3:36 подібний вислів, «хто виявляє, що вірить у Сина», протиставляється вислову «хто... Сина не слухається». Отже, в цьому контексті вислів «виявляє, що вірить» передає думку про міцну віру, доказом якої є послух.

Єдинородний син. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; унікальний». В Біблії це слово використовується для опису спорідненості між дитиною (сином чи дочкою) та її батьками. (Див. коментарі до Лк 7:12; 8:42; 9:38.) У біблійних книгах, написаних Іваном, це слово вживається лише щодо Ісуса (Ів 3:16, 18; 1Ів 4:9), але ніколи не стосується його народження чи життя на землі. Іван використовує його, описуючи передлюдське існування Ісуса, коли той був Логосом, або Словом,— тим, хто був «з Богом на початку», ще «до створення світу» (Ів 1:1, 2; 17:5, 24). Ісуса названо «єдинородним сином» тому, що він був Первістком Єгови і єдиним, кого Бог створив сам. Хоча інші духовні істоти також названі «синами правдивого Бога» і «синами Бога» (Бт 6:2, 4; Йв 1:6; 2:1; 38:4—7), усі вони були створені Єговою через його Первістка (Кл 1:15, 16). Отже, слово моноґене́с вказує на те, що Ісус був «єдиним у своєму роді; унікальним; незрівнянним» і що тільки його Бог створив сам (1Ів 5:18).

Світ з’явився через нього. Грецьке слово ко́смос («світ») тут стосується людства. Це видно з останньої частини вірша, де говориться, що світ його не знав. У нерелігійній літературі це грецьке слово іноді передавало думку про всесвіт і створіння загалом, і в такому значенні його, мабуть, використав апостол Павло, коли звертався до греків на Ареопазі (Дії 17:24). Однак у Грецьких Писаннях воно переважно вказує на все людство або його частину. Звичайно, Ісус брав участь у створенні всього, у тому числі неба, землі і того, що на них. Проте в цьому вірші наголошується на його ролі у створенні людей (Бт 1:26; Ів 1:3; Кл 1:15—17).

Судив. Або «засудив». Єгова послав Ісуса не для того, щоб він засудив світ, тобто людство. Спонуканий любов’ю, Бог послав свого Сина, щоб він врятував тих, хто виявляє віру (Ів 3:16; 2Пт 3:9).

Судив. Або «засудив». Єгова послав Ісуса не для того, щоб він засудив світ, тобто людство. Спонуканий любов’ю, Бог послав свого Сина, щоб він врятував тих, хто виявляє віру (Ів 3:16; 2Пт 3:9).

Суду. Або «засудження». (Див. коментар до Ів 3:17.)

Світло. Під першим словом «світло» у цьому вірші мається на увазі Ісус, який своїм життям та вченнями уособлював світло і мав знання та розуміння від Бога Єгови. Ісуса також названо «світлом» в Ів 1:7—9. (Щоб дізнатись про значення вислову прийшло у світ, див. коментар до Ів 1:9.)

Світ. Грецьке слово ко́смос тут стосується людства. Вислів прийти у світ, очевидно, стосується передусім хрещення Ісуса, а не його народження на землі. Після свого хрещення Ісус ніс світло людям, виконуючи серед них доручене йому служіння. (Пор. Ів 3:17, 19; 6:14; 9:39; 10:36; 11:27; 12:46; 1Ів 4:9.)

Він... хрестячи людей. Очевидно, людей хрестили учні Ісуса під його керівництвом, адже в Ів 4:2 сказано, що «хрестив не сам Ісус, а його учні».

Хрестив. Грецьке слово баптı́зо означає «занурювати». Біблія вказує на те, що хрещення відбувалося шляхом повного занурення. Як видно з цього вірша, Іван хрестив людей в Еноні, «оскільки там було багато води». (Див. коментар до слова Еноні у цьому вірші.) Коли Пилип хрестив ефіопського вельможу, вони обидва «ввійшли у воду» (Дії 8:38). Те саме грецьке слово вживається у Септуагінті в 2Цр 5:14, де сказано, що Нааман «сім разів занурився в Йордан».

Еноні. Місцевість, де було багато води. Очевидно, Енон лежав поблизу більш відомого Саліму. Точне місцезнаходження цих двох територій невідоме, але, за словами Євсевія, вони розташовувались у Йорданській долині приблизно за вісім римських миль (12 км) на південь від Скіфополіса (Бет-Шеана). Там лежить Телль-Ридга (Тель-Шалем), що за припущеннями є стародавнім Салімом. Неподалік є кілька джерел, і це відповідає Євсевієвому опису місцевості, що мала назву Енон. У Біблії Енон і Салім згадуються тільки в цьому вірші.

За Йорданом. Або «на іншому [східному] боці Йордану». Енон і Салім, згадані в Ів 3:23, розташовувалися на західному боці Йордану, а Ісуса Іван охрестив у «Віфанії за Йорданом», тобто на східному боці річки. (Див. коментар до Ів 1:28 і додаток Б10.)

Віфанії за Йорданом. Тобто на схід від річки Йордан. Ця Віфанія згадується у Грецьких Писаннях лише один раз, і її не слід плутати з Віфанією, що неподалік Єрусалима (Мт 21:17; Мр 11:1; Лк 19:29; Ів 11:1). Точне місце розташування Віфанії на схід від Йордану невідоме. Існує погляд, що вона була напроти міста Єрихон — там, де, як прийнято вважати, охрестився Ісус. Однак зі слів, записаних в Ів 1:29, 35, 43; 2:1, можна зробити висновок, що ця Віфанія лежала не біля Єрихона, а ближче до Кани галілейської. Отже, Віфанія за Йорданом, найімовірніше, розташовувалася на невеликій відстані на південь від Галілейського моря, але сьогодні неможливо точно визначити, де саме. (Див. додаток Б10.)

Друг нареченого. У біблійні часи близький друг нареченого був його офіційним представником. Він відігравав важливу роль в підготовці до укладення шлюбу. У день весілля святкова процесія прибувала в дім батька нареченого або в дім самого нареченого, і там відбувався бенкет. Коли друг нареченого чув його голос — те, як під час весільного бенкету наречений спілкується з нареченою, то радів, що добре виконав свій обов’язок. Іван Хреститель порівняв себе з «другом нареченого». Ісус був нареченим, а його учні як група — символічною нареченою. Готуючи дорогу для Месії, Іван Хреститель представив перших членів «нареченої» Ісусу Христу (Ів 1:29, 35; 2Кр 11:2; Еф 5:22—27; Об 21:2, 9). «Друг нареченого», виконавши своє завдання, відходив на другий план. Тож зрозуміло, чому Іван сказав: «Христос має ставати більшим, а я — меншим» (Ів 3:30).

Хто приходить згори. Слова, записані в Ів 3:31—36, очевидно, належать автору, апостолу Івану, а не Івану Хрестителю чи Ісусу. Як видно з контексту, розмова Ісуса з Никодимом закінчується в Ів 3:21, а далі, у віршах 22—25, Іван описує подальші події. В Ів 3:26—30 записана розмова Івана Хрестителя з його учнями. Хоча слова з Ів 3:31—36 не подані як слова Ісуса, у них, безсумнівно, містяться істини, яких Ісус навчив апостола Івана.

Затвердив своєю печаткою. Або «підтвердив». Грецьке слово, що перекладається як «запечатувати; ставити печатку на», вжите тут у переносному значенні і передає думку про підтвердження правдивості якогось висловлювання, так само як печатка засвідчує, що документ справжній. Людина, яка приймає свідчення Месії, визнає, що Бог правдивий, тобто що Бог говорить правду у пророцтвах про Месію. (Пор. Рм 3:4.)

Виявляє, що вірить у нього. Букв. «вірить у нього». Тут вжито грецьке дієслово пісте́уо (споріднене з іменником пı́стіс, який зазвичай перекладається як «віра»), основне значення якого — «вірити». Однак це слово може мати різні відтінки значення, залежно від контексту і граматичної конструкції речення. Часто воно означає більше, ніж просто вірити чи визнавати, що хтось існує (Як 2:19). Воно передає думку про віру і довір’я, які спонукують до послуху. В Ів 3:16 дієслово пісте́уо вживається разом з прийменником ейс («у»). Про цей грецький вислів один вчений говорить: «У такій конструкції слово “віра” передає думку про дії, про щось, що люди роблять, тобто про вияв віри у когось» (Kaufman P. L. An Introductory Grammar of New Testament Greek. 1982. P. 46). Ісус, очевидно, мав на увазі людину, яка доводить свою віру не одним вчинком, а способом життя. В Ів 3:36 подібний вислів, «хто виявляє, що вірить у Сина», протиставляється вислову «хто... Сина не слухається». Отже, в цьому контексті вислів «виявляє, що вірить» передає думку про міцну віру, доказом якої є послух.

Виявляє, що вірить... не слухається. Див. коментар до Ів 3:16.