Людина. Букв. «тіло». Грецьке слово саркс тут вказує на людину, істоту з фізичним тілом і кров’ю. (Див. коментарі до Ів 3:6; 17:2.)

Лаодикії. Заможне місто у західній частині Малої Азії (біля сучасного міста Денізлі, Туреччина) приблизно за 18 км від Колосс і за 150 км від Ефеса. (Див. додаток Б13.) Місто розташовувалося у родючій долині річки Лік на перехресті важливих торговельних шляхів. Як видно з цього вірша, Павло особисто не звіщав доброї новини в Лаодикії. Але в цій місцевості люди почули звістку про Царство (Дії 19:10), і в Лаодикії, а також у поблизьких Колоссах та Гієраполі були засновані збори (Кл 4:13, 15, 16). Місто Лаодикія згадується в Біблії лише в Листі до колоссян та в книзі Об’явлення (Об 1:11; 3:14).

Не бачив мене особисто. Або «не зустрівся зі мною лице в лице». Букв. «не бачив мого лиця в тілі». (Див. коментар до Рм 3:20.)

Священні таємниці. У «Перекладі нового світу» вислів «священна таємниця» трапляється 28 разів і є перекладом грецького слова місте́ріон. Це слово, вжите тут у множині, стосується граней Божого наміру, які Бог приховує до визначеного ним часу. Після того він повністю відкриває їх, однак лише тим, кого хоче наділити розумінням (Кл 1:25, 26). Тоді священні таємниці проголошуються всім і усюди. Про це свідчать слова, які вживаються у Біблії стосовно «священної таємниці»: «виявляти», «звіщати», «об’явлення», «проповідувати», «розповідати» (1Кр 2:1; Еф 1:9; 3:3; Кл 1:25, 26; 4:3). Найважливіша «Божа священна таємниця» полягає в тому, що Ісус Христос є обіцяним «потомством», тобто Месією (Кл 2:2; Бт 3:15). Проте ця священна таємниця має багато граней, одна з яких стосується ролі Ісуса в Божому намірі (Кл 4:3). Як показав Ісус у цьому вірші, «священні таємниці» пов’язані з небесним Царством, або «Божим Царством», тобто небесним урядом, в якому Ісус є Царем (Мр 4:11; Лк 8:10; див. коментар до Мт 3:2.) У Грецьких Писаннях термін місте́ріон має інше значення, ніж у стародавніх містичних релігіях. Ці релігії (в їхній основі часто лежав культ родючості, який процвітав у I столітті н. е.) обіцяли своїм прихильникам безсмертя, а також можливість отримувати об’явлення і наближатися до богів через містичні обряди. Зрозуміло, що їхні таємниці не мали нічого спільного з правдою. У містичних релігіях ті, хто пройшов обряд посвячення, обіцяли не розголошувати таємниць. Ці містичні таємниці, які не розкривались, дуже відрізнялися від священних таємниць у християнстві, які широко проголошувались. Коли в Біблії слово місте́ріон вживається у зв’язку з фальшивим поклонінням, воно перекладене в «Перекладі нового світу» просто як «таємниця». (Щоб дізнатись про три випадки вживання місте́ріон в такому значенні, див. коментарі до 2Фс 2:7; Об 17:5, 7.)

Мудрістю Божою, що виявляється у священній таємниці. Божа мудрість виявилась у тому, як Бог задумав покласти край наслідкам бунту в Едемі і встановити мир та єдність у всесвіті. (Див. глосарій, «Священна таємниця».) Проголошення «священної таємниці» (грецькою місте́ріон; див. коментар до Мт 13:11) почалося тоді, коли Єгова висловив пророцтво, записане в Буття 3:15. Ключовою фігурою «священної таємниці» Єгови є Ісус Христос (Еф 1:9, 10; Кл 2:2). Ця священна таємниця пов’язана з тим, що Ісус є обіцяним потомством, або Месією, і його роллю в Божому Царстві (Мт 13:11); з тим, що будуть вибрані помазанці — з юдеїв і язичників, щоб стати співспадкоємцями з Христом і правити з ним у Царстві (Лк 22:29, 30; Рм 11:25; Еф 3:3—6; Кл 1:26, 27); і з тим, яку особливу роль відіграватиме цей збір 144 000 помазанців, «куплених з-поміж людей як перші плоди для Бога та Ягняти» (Об 14:1, 4). Усі ці грані священної таємниці можуть розуміти лише ті, хто старанно досліджує Писання.

Священну таємницю своєї волі. Грецьке слово, перекладене як «священна таємниця», вживається кілька разів у листі Павла до ефесян. По суті, ключовою фігурою «священної таємниці» Єгови є Ісус Христос (Кл 2:2; 4:3). Проте Божа священна таємниця має багато граней. Вона виявляє те, що Ісус є обіцяним потомством, або Месією, і те, яку роль він відіграє в Божому намірі (Бт 3:15); також вона пов’язана з небесним урядом, тобто Божим Месіанським Царством (Мт 13:11; Мр 4:11), зі збором помазаних духом християн, головою якого є Христос (Еф 5:32; Кл 1:18; Об 1:20), з тим, яку роль виконуватимуть ці помазанці, коли разом з Ісусом правитимуть у Царстві (Лк 22:29, 30), і з тим, що помазанці будуть вибрані як з юдеїв, так і з язичників (Рм 11:25; Еф 3:3—6; Кл 1:26, 27). (Див. коментарі до Мт 13:11; 1Кр 2:7.)

Божу священну таємницю, якою є Христос. Священна таємниця Бога має багато граней, але найважливіша серед них — це «священна таємниця про Христа» (Кл 4:3; див. коментарі до Мт 13:11; 1Кр 2:7; Еф 1:9).

У ньому старанно заховані. В Ісусі заховані всі скарби мудрості й знання, тому що Бог Єгова відвів йому важливу роль у виконанні своїх намірів. Те, що ця мудрість і знання «заховані», не означає, що люди не здатні їх зрозуміти. Щоб по-справжньому зрозуміти Біблію, людина має вірити, що Ісус Христос — це Божий Син (Мт 13:11). За допомогою своїх вчень Ісус відкрив своїм послідовникам розум, і вони збагнули чудові істини, які до них ніхто не розумів, наприклад, істину про те, як він своїм життям і служінням сповнив біблійні пророцтва (Лк 24:25—27, 32). А завдяки тому, що він виявив свого Батька людям, вони змогли дізнатися про Бога те, чого раніше не знали (Лк 10:22). Оскільки Ісус є Божим Первістком, він ліпше за будь-кого іншого знає Батька і те, як Батько діє (Кл 1:15, 16, 18).

Вкорінені й утверджені на непохитному фундаменті. Як і в інших віршах Листа до ефесян, тут Павло використовує два образні вислови, щоб підкреслити свою думку (Еф 2:20—22; 4:16). Він каже, що християни мають бути такими ж стійкими, як добре вкорінене дерево, і такими ж непохитними, як будівля, яка стоїть на міцному фундаменті. В Кл 2:7 Павло використовує подібний образний вислів: «Вкорінюйтеся в ньому, будуйте себе на ньому», тобто на Христі Ісусі (Кл 2:6). В 1Кр 3:11, де Павло описує духовне будівництво, він знову вживає образний вислів і порівнює Ісуса до «фундаменту». (Див. коментар до 1Кр 3:10.) Щоб бути вкоріненими і утвердженими, ефесяни мали старанно вивчати Боже Слово, приділяючи особливу увагу життю Ісуса і його вченням (Еф 3:18; Єв 5:12). А це, в свою чергу, мало допомогти їм розвинути міцні стосунки з Єговою (Ів 14:9).

Вкорінені й утверджені на непохитному фундаменті. Як і в інших віршах Листа до ефесян, тут Павло використовує два образні вислови, щоб підкреслити свою думку (Еф 2:20—22; 4:16). Він каже, що християни мають бути такими ж стійкими, як добре вкорінене дерево, і такими ж непохитними, як будівля, яка стоїть на міцному фундаменті. В Кл 2:7 Павло використовує подібний образний вислів: «Вкорінюйтеся в ньому, будуйте себе на ньому», тобто на Христі Ісусі (Кл 2:6). В 1Кр 3:11, де Павло описує духовне будівництво, він знову вживає образний вислів і порівнює Ісуса до «фундаменту». (Див. коментар до 1Кр 3:10.) Щоб бути вкоріненими і утвердженими, ефесяни мали старанно вивчати Боже Слово, приділяючи особливу увагу життю Ісуса і його вченням (Еф 3:18; Єв 5:12). А це, в свою чергу, мало допомогти їм розвинути міцні стосунки з Єговою (Ів 14:9).

Вкорінюйтеся. У цьому вірші Павло використовує три образні вислови, які описують, що має робити християнин, аби «далі ход[ити] в єдності з» Христом (Кл 2:6). Перший образний вислів наголошує на тому, що християнам потрібно бути такими ж стійкими, як дерево, в якого міцне, глибоке коріння. (Див. коментар до Еф 3:17.)

Будуйте себе на ньому. Тобто на Ісусі Христі. Вживаючи цей образний вислів, Павло наголошує на тому, що християни мають бути такими ж непохитними, як будівля, яка стоїть на міцному фундаменті. (Див. коментар до Еф 3:17.)

Залишайтесь твердими у вірі. Це третій вислів, яким Павло описує, що має робити християнин, аби «далі ход[ити] в єдності з» Христом (Кл 2:6). Після висловів, взятих із сільського господарства («вкорінюйтеся») і будівництва («будуйте»), Павло вживає вислів із комерційної та юридичної термінології. Грецьке слово, перекладене як «залишайтесь твердими», має юридичний відтінок і його також можна перекласти як «засвідчувати; зміцняти; запевняти» (Рм 15:8; 1Кр 1:8; 2Кр 1:21). Один довідник передає цей вислів як «утверджені у вірі». Павло вживає спільнокореневий грецький іменник у своєму листі до християн у Філіппах, коли говорить, що необхідно «законно утверджувати» добру новину (Флп 1:7). Чим більше християни набувають точне знання про Бога, тим більше вони переконуються, що їхня віра в нього обґрунтована.

Принципами. Вжите тут слово загалом означає «основи будь-чого». Наприклад, воно стосувалося окремих звуків і літер грецького алфавіту — основних елементів, з яких утворювалися слова. Павло використовує це слово тут, а також в Кл 2:8, 20 в негативному значенні, коли говорить про основні принципи, якими керується світ, тобто суспільство людей, відчужених від Бога. Ці «принципи» можуть включати в себе 1) філософії, які ґрунтуються на міфах та людських міркуваннях (Кл 2:8), 2) небіблійні вчення юдаїзму, наприклад аскетизм і «поклоніння ангелам» (Кл 2:18), а також 3) вчення про те, що християни зобов’язані дотримуватися Мойсеєвого закону, щоб отримати спасіння (Гл 4:4—5:4; Кл 2:16, 17). Християни в Галатії не потребували таких «принципів», оскільки мали можливість поклонятися Богові у кращий спосіб, на основі віри в Христа Ісуса. Якби християни добровільно залишалися під Мойсеєвим законом, який Павло прирівняв до опікуна (Гл 3:23—26), вони були б подібними до дітей, поневолених такими принципами. Натомість їхні стосунки з Богом мали нагадувати стосунки дорослого сина з батьком. Християнам у жодному разі не можна було «повертатись до марних, нічого не вартих принципів цього світу», до яких заохочували ті, хто не йшов за Христом (Гл 4:9).

Полонив. Або «захопив, немов здобич». Згідно з одним довідником, це грецьке слово означає «захопити і забрати трофей, зробити полоненим». У цьому довіднику також сказано, що воно малює в уяві «образ людини, яку відводять від правди в рабство провини».

Філософією. Грецьке слово філософı́а вживається лише тут у Грецьких Писаннях і буквально означає «любов до мудрості». За днів Павла це слово мало широке значення. Зазвичай його вживали стосовно різноманітних груп і шкіл мислителів, які займалися і релігійними питаннями. Цікаво, що єдина записана в Біблії розмова Павла з грецькими філософами зосереджувалась на релігійних питаннях (Дії 17:18—31). Місто Колосси було на сході Римської імперії, і саме в тій місцевості діяли різні філософські школи. І контекст цього вірша, і граматична будова речення вказують на те, що Павло був особливо стурбований впливом прибічників юдаїзму, адже вони наполягали на дотриманні Мойсеєвого закону, зокрема стверджували, що потрібно обрізатися, відзначати свята і відмовлятися від певної їжі (Кл 2:11, 16, 17).

Оманливими... ідеями. Або «спокусливими... ідеями». Вжите тут грецьке слово в інших віршах перекладається як «вводить в оману» (Мт 13:22; Єв 3:13) і «обманними вченнями» (2Пт 2:13).

Принципах, за якими живе цей світ. Павло вживає такий самий вислів у Листі до галатів. (Див. коментар до Гл 4:3.)

Не на вченні Христа. Павло говорить тут про людську філософію. Він не був противником правдивих знань, адже молився, щоб християни в Колоссах «наповнилися точним знанням» про волю Бога. Але Павло показав, що людина може отримати такі знання і справжню мудрість лише тоді, коли зрозуміє роль Ісуса Христа у сповненні Божого наміру (Кл 1:9, 10; 2:2, 3).

Саме в Христі з усією повнотою втілена Божа природа. Дехто вважає, що, оскільки в Ісусі Христі втілена «Божа природа», він є рівний Всемогутньому Богові, але контекст цього не підтверджує. У попередньому розділі Павло каже: «Богу було до вподоби, щоб у ньому [Христі] перебувала вся повнота» (Кл 1:19). Тож саме Батько зробив так, щоб у Христі була «з усією повнотою втілена Божа природа». У Кл 1:15 Павло каже, що Ісус є «образом невидимого Бога», а не самим Богом. У Кл 1:19—22 сказано, що Бог через Христа примиряє з собою все, а з Кл 2:12 дізнаємося, що Бог воскресив його з мертвих. Крім того, далі Павло пише, що Христос сидить «праворуч від Бога» (Кл 3:1). Отже, як видно з цих віршів, те, що в Ісусі Христі «з усією повнотою втілена Божа природа», не робить його Всемогутнім Богом.

Божа природа. Або «божественність». «Божа природа» — це сукупність всіх неперевершених рис Ісусового Батька і Бога, і всі ці риси також втілені в Христі. Слово тео́тес у Грецьких Писаннях вживається лише тут. Воно походить від грецького слова тео́с («бог»), але має інше значення. Багато довідників визначають його як «божественні риси; божественна природа; божественність». Давньогрецькі письменники вживали це слово, коли мали на увазі властивість чи стан, які хтось міг набути або втратити через свою поведінку. Тож це слово вживалося, коли йшлося про творіння, а не лише про всемогутнього і вічного Бога, Єгову. Тому є всі підстави вважати, що тео́тес стосується Божих, або божественних, рис, а не самого Бога.

Ви отримали повноту завдяки тому, хто. Значення цього вислову стає зрозумілим з контексту, де сказано, що у Христі «старанно заховані всі скарби мудрості й знання». Ісус Христос дав своїм послідовникам усе необхідне для того, щоб вони «буду[вали] себе на ньому та залиша[лись] твердими у вірі» (Кл 2:3, 6, 7). Крім того, у Кл 2:13—15 сказано, що Христос звільнив християн від необхідності дотримуватися Закон-угоди. Християни не потребують ані Закону, ані людської філософії і традицій (Кл 2:8). Завдяки Христу вони мають все, що потрібно,— безцінну «повноту» (Кл 2:10—12).

Обрı́зання... на серці. Слово «обрізання» використовується в переносному значенні і в Єврейських, і в Грецьких Писаннях. (Див. глосарій, «Обрізання».) Бог вимагав, щоб навіть ізраїльтяни, які вже були буквально обрізані, зробили «обрізання... на серці». Якщо перекласти буквально Пв 10:16 і 30:6 (див. прим.), то Мойсей сказав ізраїльтянам: «Обріжте крайню плоть своїх сердець» і «Єгова, ваш Бог, обріже ваші серця і серця ваших нащадків». Те саме нагадував цьому свавільному народу пророк Єремія (Єр 4:4). Вислів «обрізати серце» означає очистити його, тобто позбутися думок, бажань та спонук, які не подобаються Єгові, є нечистими в його очах і роблять серце несприйнятливим. Подібно «необрізаним» названо вухо, яке несприйнятливе або нечутливе до вказівок Єгови (Єр 6:10, прим.; див. коментар до Дії 7:51).

Обрізання, яке виконується не руками. Див. коментар до Рм 2:29.

Ви... були мертві через проступки. У Біблії смерть і життя можуть вживатися в переносному значенні, тобто в значенні духовної смерті і духовного життя. (Див. коментар до Еф 2:1.) Павло каже християнам у Колоссах, що вони «були мертві через проступки», маючи на увазі їхній колишній спосіб життя. Але Єгова оживив цих помазаних духом християн разом з Ісусом Христом. Оскільки вони розкаялися у гріхах і змінили свій спосіб життя, Бог великодушно простив усі їхні проступки на підставі Ісусової викупної жертви (Еф 2:5; пор. коментарі до Лк 9:60; Ів 5:24, 25).

Мертвих через свої проступки й гріхи. У Біблії смерть і життя можуть вживатися в переносному значенні, тобто в значенні духовної смерті і духовного життя. Павло говорить, що християни в Ефесі раніше поводилися так, що були «мертві через свої проступки й гріхи». Згідно з одним словником, грецьке слово, перекладене як «мертвий», у цьому вірші має переносне значення і передає думку про те, що людині «настільки бракує моральних і духовних рис, що вона, по суті, є мертвою». Але Павло пояснює, що Єгова оживив цих помазаних духом християн, оскільки на основі Ісусової жертви вони покаялися в гріхах і змінили свій спосіб життя (Еф 2:5; Кл 2:13; див. коментарі до Лк 9:60; Ів 5:24, 25).

Мертві нехай ховають своїх мертвих. Як видно з коментаря до Лк 9:59, батько чоловіка, з яким розмовляє Ісус, не помер, а, ймовірно, хворіє або є похилого віку. Отже, Ісус, по суті, говорить: «Нехай духовно мертві ховають своїх мертвих». Тобто чоловік не має відкладати своє рішення стати послідовником Ісуса, оскільки інші родичі, очевидно, можуть дбати про його батька, поки той не помре. Якщо чоловік піде за Ісусом, то обере шлях, який веде до вічного життя, і не буде серед тих, хто духовно мертвий в Божих очах. З Ісусової відповіді видно, що, аби залишатись духовно живим, необхідно ставити Боже Царство на перше місце у своєму житті й усюди про нього звіщати.

Перейшов від смерті до життя. Мабуть, Ісус говорить про людей, які були духовно мертвими, але, почувши його слова, повірили у нього і полишили грішну поведінку (Еф 2:1, 2, 4—6). Такі люди перейшли «від смерті до життя» в тому розумінні, що вже не є засудженими на смерть, а завдяки своїй вірі в Бога отримали надію на вічне життя. Очевидно, Ісус теж говорив про мертвих у духовному розумінні, коли розмовляв з юдеєм, який хотів піти додому й поховати свого батька. Ісус сказав йому: «Мертві нехай ховають своїх мертвих» (Лк 9:60; див. коментарі до Лк 9:60; Ів 5:25).

Мертві. Ісус сказав, що година, тобто час, коли мертві «почують [його] голос», вже надійшла, тож він міг мати на увазі тільки живих людей, які успадкували гріх від Адама і, як наслідок, засуджені на смерть (Рм 5:12). З погляду Бога людство не має права на життя, оскільки «плата» за гріх — смерть (Рм 6:23). Однак той, хто чує «голос» Ісуса і слухається його, може, так би мовити, «перей[ти] від смерті до життя». (Див. коментар до Ів 5:24.) Слова «чути» і «слухати» часто вживаються в Біблії у значенні «зважати на» або «слухатися».

Були стерті. Вжите тут грецьке дієслово означає «усувати щось, стираючи». У Біблії воно вживається щодо сліз (Об 7:17; 21:4) та імен з книги життя (Об 3:5). В цьому вірші воно означає «усунути так, щоб не залишилось жодного сліду». На думку деяких вчених, тут вжито образну мову, яка передає думку про стирання чогось написаного. (Пор. Кл 2:14, де те саме грецьке слово перекладене як «зробив недійсним», або, як сказано у примітці, «стер».)

Зробив недійсним. Або «стер». (Див. коментар до Дії 3:19.)

Рукописний документ. Йдеться про Мойсеїв закон. На підставі Ісусової жертовної крові Бог «зробив недійсним рукописний документ», тобто відмінив Закон-угоду, яка зобов’язувала складати приношення і жертви. Образно кажучи, Бог прибив цей документ, або договір, до стовпа, на якому помер Ісус. У Кл 2:16 Павло згадує деякі постанови, які стали недійсними: «Нехай жодна людина не судить вас за те, що́ ви їсте чи п’єте, або в питаннях, пов’язаних з відзначенням якогось свята, новомісяччя чи суботи». В Еф 2:15 він висловлює подібну думку, кажучи, що Ісус «своїм тілом... поклав край ворожості, Закону, який складався із заповідей і постанов».

Стовпа мук. Або «стовпа, на якому страчують». (Див. глосарій.)

Веде нас у тріумфальному поході. Грецьке слово тріамбе́уо, що означає «вести у тріумфальному поході», вживається в Біблії лише двічі і обидва рази в прикладах, хоча і з дещо різним значенням (2Кр 2:14; Кл 2:15). Тріумфальний похід у Римі був урочистим парадом, який проводили, щоб подякувати богам і прославити переможного полководця. На згадку про такі походи створювалися скульптури і зображення, а також випускалися монети. Крім того, ці події були темою літературних творів і театральних вистав. Зображення тріумфального походу, який відбувся у червні 71 року н. е., можна побачити на рельєфах Арки Тита в Римі. На них видно воїнів, які несуть священний посуд зі зруйнованого храму в Єрусалимі.

Завдяки цьому. Тобто завдяки «стовпу мук», згаданому в попередньому вірші. Смерть Христа на стовпі мук дала підставу зробити недійсним «рукописний документ», тобто Закон-угоду. Вона також відкрила перед християнами можливість звільнитися від сатанинських сил темряви (Кл 2:14). Цей вислів теж можна зрозуміти як «завдяки йому», тобто Ісусу Христу.

Він оголив уряди і владу. В цьому образному вислові Павло порівнює уряди і владу, які є під контролем Сатани, до засуджених полонених, яких римляни вели у тріумфальному поході. (Пор. Еф 6:12.) Полонених «оголяли», тобто з них скидали обладунки і зброю, а вслід ішов натовп, який з них насміхався. Зі стародавніх джерел відомо, що деякі полонені, наприклад, монархи, вчиняли самогубство, бо не хотіли, щоб їх «оголених», тобто принижених, вели в такому поході. Павло змальовує Єгову як Переможця, котрий «оголює» своїх ворогів і виставляє їх напоказ як тих, хто зазнав поразки. Тут Павло вживає образ тріумфального походу не в такому значенні, як у 2Кр 2:14—16. (Див. коментар до 2Кр 2:14.)

Днів, місяців, пір і років. Павло говорить тут про особливі події, які, згідно з Мойсеєвим законом, мав відзначати Божий народ. Наприклад, ізраїльтяни мали відзначати суботу і суботній рік (Вх 20:8—10; Лв 25:4, 8, 11), новомісяччя (Чс 10:10; 2Хр 2:4), щорічний День примирення (Лв 16:29—31), Пасху (Вх 12:24—27), Свято прісного хліба (Лв 23:6), Свято тижнів (Вх 34:22) і Свято наметів (Лв 23:34). Кожну з цих подій святкували у конкретний час. Деякі християни в Галатії раніше перебували під Мойсеєвим законом і протягом багатьох років вірно його дотримувалися. Але вони з радістю прийняли звістку про викупну жертву Христа, і це дало їм можливість отримати пов’язані з нею благословення та звільнитися з рабства Мойсеєвого закону (Дії 13:38, 39). Павло переживав за тих, хто знову ставав рабом Закону та скрупульозно відзначав всі ті події, і його переживання були оправдані (Гл 4:11). Подібно, якби колишні язичники поверталися до своїх релігійних обрядів, це свідчило б, що їм бракує віри в Христову викупну жертву.

Відзначенням якогось свята, новомісяччя чи суботи. За часу, коли діяв Мойсеїв закон, народ Бога мав відзначати ці особливі події. (Див. коментар до Гл 4:10 і глосарій, «Свято наметів», «Свято присвячення», «Свято прісного хліба», «Новомісяччя», «П’ятидесятниця» і «Субота».) Дехто стверджував, що християни і далі мусять відзначати ці свята, але Павло радив не зважати на таких людей. Він писав християнам: «Нехай жодна людина не судить вас... в питаннях, пов’язаних з відзначенням якогось свята», адже Мойсеїв закон, який вимагав відзначати ці свята, на той час вже застарів.

Тінь майбутнього. Тінь від якогось предмета дає приблизне уявлення про його форму та вигляд. Але, на відміну від самого предмета, тобто дійсності, тінь є тимчасовою, мінливою. Маючи це на думці, Павло пояснив, що Закон і пов’язані з ним святкування, святий намет і жертви були тінню чогось величнішого, що прийде в майбутньому (Єв 8:5; 9:23—28; 10:1).

Людина, яка знаходить насолоду в удаваній смиренності. Тут Павло застерігає проти фальшивих вчителів, які знаходили насолоду в тому, щоб вдавати з себе смиренних. Очевидно, дехто з цих чоловіків твердив, що християни можуть мати Боже схвалення лише тоді, коли практикують аскетизм. Наприклад, ці вчителі на власний розсуд відмовлялися від матеріальних речей і певної їжі, а також відзначали релігійні свята, хоча від християн усе це не вимагалося. Ведучи такий спосіб життя, ці люди могли виглядати смиренними, але насправді були гордими і «через своє плотське мислення» пишалися собою; вони вдавали з себе побожних лише для того, щоб вразити інших (Мт 6:1).

Удаваній смиренності. Цей вислів є перекладом грецького слова, яке означає «смиренність». Але далі у цьому вірші Павло говорить, що фальшиві вчителі «пишаються», а це вказує на те, що їхня смиренність була нещирою. (Щоб більше дізнатись про справжню смиренність, див. коментар до Дії 20:19.)

Поклонінні. Тут вживається грецьке слово треске́йа, яке, як прийнято вважати, означає «якесь поклоніння», чи то правдиве, чи то фальшиве (Дії 26:5). Це слово також вживається в Як 1:27, де воно в основному тексті перекладене як «поклоніння», а в примітці — як «релігія». В Як 1:26 воно теж перекладене як «поклоніння».

Поклонінні ангелам. Павло не пояснює, про яке саме поклоніння йдеться. Вжитий ним грецький вислів можна зрозуміти по-різному. Наприклад, він може означати, що деякі християни в Колоссах, поклоняючись Богу, намагались наслідувати шанобливе ставлення ангелів. Або ж вони могли поклонятися самим ангелам, можливо, благаючи їх про допомогу чи захист. Існують докази, що в тій місцевості протягом наступних століть поклоніння ангелам було притаманне і так званим християнським, і язичницьким релігіям. У IV столітті н. е. в Лаодикії представники церковної влади засудили таке поклоніння, але воно проіснувало принаймні ще сто років. Хоч би як там було, вірні ангели Єгови не хочуть, аби їм поклонялися (Об 19:10; 22:8, 9). Павло в цьому вірші каже, що поклоніння ангелам часто супроводжувалося «удаваною смиренністю». (Див. коментар до вислову удаваній смиренності у цьому вірші.) Крім того, поклоніння творінню «позбав[ляє] нагороди» — християнин втрачає можливість отримати вічне життя. (Пор. Мт 4:10; Рм 1:25.)

«Стоять на» тому, що нібито бачили. Очевидно, Павло говорить тут про поведінку фальшивих вчителів. Вислів «стоять на» (букв. «вступають в», англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства») міг означати, що ці вчителі у подробицях розповідали про те, що нібито бачили. Можливо, Павло говорить тут про містичні обряди (обряди посвячення) або про видіння, які фальшиві вчителі начебто отримали. Хоч би як там було, ці фальшиві вчителі вважали, що своєю мудрістю вони перевершують мудрість інших християн і це дає їм право на владу. Такі люди твердили, що, окрім Божого Сина, існують інші джерела знання й мудрості і християни можуть звертатися за керівництвом також до них. Ось чому Павло дає таке застереження. (Див. коментар до Кл 2:3.)

У ньому старанно заховані. В Ісусі заховані всі скарби мудрості й знання, тому що Бог Єгова відвів йому важливу роль у виконанні своїх намірів. Те, що ця мудрість і знання «заховані», не означає, що люди не здатні їх зрозуміти. Щоб по-справжньому зрозуміти Біблію, людина має вірити, що Ісус Христос — це Божий Син (Мт 13:11). За допомогою своїх вчень Ісус відкрив своїм послідовникам розум, і вони збагнули чудові істини, які до них ніхто не розумів, наприклад, істину про те, як він своїм життям і служінням сповнив біблійні пророцтва (Лк 24:25—27, 32). А завдяки тому, що він виявив свого Батька людям, вони змогли дізнатися про Бога те, чого раніше не знали (Лк 10:22). Оскільки Ісус є Божим Первістком, він ліпше за будь-кого іншого знає Батька і те, як Батько діє (Кл 1:15, 16, 18).

Смиренністю. Смиренність — це відсутність гордості, пихатості, правильний погляд на самого себе у стосунках з Богом та людьми. Це не слабкість, а склад розуму, який подобається Єгові. Коли християни, співпрацюючи один з одним, виявляють смирення, між ними панує єдність (Еф 4:2; Флп 2:3; Кл 3:12; 1Пт 5:5). У Грецьких Писаннях слово тапейнофросı́не, перекладене тут як «смиренність», утворене зі слів тапейно́о, що означає «понижувати», і френ, що означає «розум». Споріднене слово тапейно́с перекладається як «смиренний» (Мт 11:29) і «смиренні» (Як 4:6; 1Пт 5:5). (Див. коментар до Мт 11:29.)

Різних суглобів. Суглоби з’єднують людське тіло в одне ціле. Ісус Христос забезпечує тіло, або збір помазаних християн, всім необхідним «за допомогою різних суглобів», тобто за допомогою заходів, завдяки яким збір діє злагоджено і всі у зборі отримують духовну поживу та можливість спілкуватися. Отже, «тіло» має достатньо духовної поживи і кожна його частина навчена, як виконувати доручену працю (Еф 4:7—16; див. коментар до Кл 2:19). Пишучи про суглоби, Павло вжив слово, яке зазвичай використовували лікарі. Археологічні знахідки свідчать про те, що в Ефесі була медична школа, і це, можливо, пояснює, чому Павло наводить приклад з людським тілом.

Гармонійно поєднуються. Павло використовує в цьому вірші грецьке дієслово, яке підкреслює, наскільки гармонійно поєднані різні частини людського тіла. Кожна з них виконує свою функцію на благо всього тіла. Подібно до цього, члени християнського збору співпрацюють під керівництвом свого голови, Христа (Еф 1:22, 23; 4:4, 15). Коли всі у зборі співпрацюють і підкоряються головуванню Христа, тоді цілий збір стає зрілим і в ньому панує дух любові (1Кр 12:14—27; Кл 2:19; 3:14). Павло використовує те саме грецьке слово в Еф 2:21 (див. коментар), де порівнює християнський збір до будівлі, в якій всі частини «гармонійно з’єднані».

Ціле тіло. Тобто збір помазаних духом християн. Ісус Христос забезпечує тіло всім необхідним «за допомогою суглобів та зв’язок», тобто за допомогою заходів, завдяки яким збір діє злагоджено і всі у зборі отримують духовну поживу та можливість спілкуватися. Отже, «тіло» має достатньо духовної поживи і кожна його частина навчена, як виконувати доручену працю (Еф 4:7—16; див. коментар до Еф 4:16).

Гармонійно поєднується. Див. коментар до Еф 4:16.

За допомогою суглобів та зв’язок. Суглоби з’єднують людське тіло в одне ціле. Також у тілі є «зв’я́зки», або щільна сполучна тканина, що скріплює кістки і підтримує органи тіла. На думку деяких коментаторів, Павло, можливо, вживає тут медичні терміни, бо на час написання цього листа разом з ним був Лука, «улюблений лікар» (Кл 4:14). Грецьке слово сı́ндесмос, перекладене тут як «зв’я́зки», також може мати ширше значення — «з’єднування», і саме в такому значенні вживається в Еф 4:3 («узах») і Кл 3:14 («узи єдності»).

Поклоняються на власний розсуд. Букв. «у самовільному поклонінні». Цим висловом перекладене грецьке слово, яке, за визначенням одного словника, по-сучасному можна передати як «саморобна релігія, релігія на свій смак».

Бажаннями плоті. Павло тут пояснює, що піст і дотримання постанов, які християнин обрав собі на власний розсуд (Кл 2:16, 20, 21), не допомагають успішно боротися з плотськими, тобто неправильними, бажаннями, так само як і крайнє самозречення не робить людину більш духовною. Це правда, що в давнину служителі Бога були готові радше постраждати, ніж втратити свою непорочність перед Богом (Єв 11:35—38), але Біблія не вчить, що треба прагнути страждань або що труднощі необхідні для того, аби поглибити духовність. Справжню духовність можна здобути завдяки вивченню і застосуванню Божого Слова, а також вірі в Христову жертву (Рм 3:23, 24; 2Тм 3:16, 17).